Харчування та розпорядок дня

Лежачі хворі потребують спеціального догляду. Важливою складовою нормальної життєдіяльності людини, зокрема з обмеженими руховими можливостями, є харчування. Існують особливості метаболізму та травної функції у таких пацієнтів, які необхідно враховувати при складанні раціону.

Особливості складання раціону

У лежачих хворих метаболізм уповільнений, через знижену фізичну активність вони потребують меншої кількості калорій. Крім того, деякі пацієнти мають труднощі з пережовуванням, ковтанням твердої їжі.

Часто відсутній апетит, відзначається нудота. Це зумовлено фізіологічними причинами. Проте раціон повинен бути збалансованим, повноцінним, щоб відновити резерви організму, ослабленого хворобою. Тому правила харчування лежачих хворих такі:

• їжа повинна містити необхідні для організму компоненти у збалансованій кількості – білки, жири, вуглеводи, мінерали та вітаміни;
• меню має бути максимально різноманітним, страви смачні, ароматні, щоб стимулювати апетит;
• раціон потрібно складати з урахуванням основного захворювання, дієти, рекомендованої лікарем;
• прийом їжі повинен відбуватися у спокійних умовах, через рівні проміжки часу, не менше 4, а краще 5-6 разів на добу;
• страви повинні мати комфортну температуру, зручну для хворого на консистенцію;
• необхідно дотримуватися питного режиму – 1-1,5 л рідини на день.

Якщо немає обмежень, необхідно дізнатися у пацієнта, які страви він любить, щоб йому хотілося з’їсти сьогодні. З урахуванням цих побажань складається меню щодня. Хворий не повинен голодувати, тому слід вжити різних заходів, щоб стимулювати апетит та усунути нудоту.

Як підвищити апетит?

Апетит має тісний зв’язок із функціонуванням харчового центру. Його виникнення зумовлено складними багаторівневими процесами:

• роботою відділів гіпоталамуса, кори головного мозку;
• синтезом гормонів підшлункової залози, жирової тканини, ШКТ тощо.

Порушення апетиту викликають внутрішні та зовнішні фактори:

• рівень вмісту у крові проміжних продуктів метаболізму;
• активність гормонів;
• вміст рідини в клітинах та міжклітинному просторі;
• перистальтика порожнього шлунка;
• зниження температури тіла;
• смак, запах, зовнішній вигляд їжі.

Часто причиною втрати апетиту є зміна звичного режиму харчування та харчового раціону. Тому, навіть якщо для зручності пацієнта страви готують гомогенну консистенцію, вони повинні мати привабливий запах і смак.

Встановлено, що деякі групи нутрієнтів сприяють апетиту:

• В12;
• залізо;
• С.

Можна пацієнту давати вітамінні добавки чи продукти з високим вмістом цих речовин. Наприклад, кислі морси, соки, фруктові пюре, відвар шипшини не тільки містять аскорбінову кислоту, що стимулює апетит, але й усувають нудоту.

Залізо міститься в яблуках, яловичій печінці, жовтках курячих яєць, гречці. З цих продуктів можна приготувати корисні та смачні страви. Елемент бере участь у нормальній роботі травної системи, підвищує енергетичний потенціал організму, піднімає імунітет.

Свіже повітря, позитивні емоції також підвищують апетит. Якщо пацієнт може пересуватись, то з ним потрібно більше гуляти. У разі повної нерухомості необхідно провітрювати кімнату, забезпечити доступ свіжого повітря, сонячного світла.

Деякі відвари лікарських рослин також купують нудоту та стимулюють апетит:

• корінь цикорію;
• полин;
• корінь лепехи;
• корінь кульбаби;
• тархун;
• ревінь;
• м’ята;
• меліса.

Вони стимулюють травлення, виділення травних ферментів, жовчі, шлункового соку. М’ята купірує нудоту. Причиною втрати апетиту може бути стрес, депресія. У тяжких випадках лікар пропише препарати, що покращують психоемоційний стан.

На апетит можуть впливати і запахи їжі, що лунають із кухні. Якщо у хворого вони викликають нудоту або помилкове відчуття насичення, необхідно блокувати доступ запахів у кімнату.

Тепла вода з медом також стимулює перистальтику кишечника та підвищує апетит. Гарно сервіроване блюдо, приємна обстановка, доброзичливість, терпіння людей, які доглядають хворого, теж сприяють появі почуття голоду.

Техніка годування лежачого хворого

(Рис.№1)

Годувати хворого потрібно в сидячому положенні, у крайньому випадку, рекомендується підняти головний кінець ліжка або під голову та плечі пацієнта підкласти додаткові подушки (Рис.№1).

По можливості сам пацієнт повинен користуватися столовим приладдям. Годувати з ложки потрібно тільки у випадку, якщо пацієнт сам не може утримувати ложку навіть за допомогою доглядача. Тарілку краще ставити на стіл, який можна легко посунути до грудей хворого (Рис.№2). На столик покласти серветку чи обмежувачі, щоб вона не ковзала по поверхні.

(Рис.№2)

Столові прилади не повинні вислизати із пальців пацієнта. Тому слід купувати ложки зі спеціальною ковзкою ручкою. Можна їх вигнути, щоб полегшити самостійні дії пацієнта (Рис.№3).

(Рис.№3)

Якщо хворий не може утримувати прилади сам, то доглядач може йому допомагати своєю рукою, підтримуючи та спрямовуючи руку пацієнта. Для лежачого хворого важливо не почуватися зовсім безпорадним. Тому необхідно дати можливість тримати хліб, огірок чи інші предмети.

Як столовий прилад використовують чайну або десертну ложку. Десертна зручніше, тому що якщо набирати 2/3, то таку порцію хворий здатний проковтнути за 1 раз, і вона не проллється через край.

Залицяльник повинен контролювати температуру страви, тому що при деяких патологіях пацієнт не відчуває її і може серйозно обпалити ротову порожнину та стравохід. Консистенція страви повинна відповідати стану хворого – чи здатний він самостійно жувати, чи може ковтати їжу.

Якщо є проблеми з цим, то страва повинна мати пюреподібний чи рідкий вигляд. Але постійно годувати його кашкоподібною їжею не рекомендується, щоб не зменшити перистальтику кишечника.

У людини під час їди спрацьовують такі рефлекси:

• при дотику до нижньої губи відкривається рот;
• при дотику до спинки язика відбувається ковтальний рух.

Насильно засовувати їжу до рота не можна. Необхідно доторкнутися ложкою до нижньої губи, покласти в рот частину їжі та почекати, поки хворий не пережує і проковтне все. Насильницьке годування, квапливість можуть призвести до огиди до їжі, відмови від їди, блювоти. Ослаблені пацієнти відпочивають між прийомами кожної порції. Вони на жування витрачають енергію, якої у слабких хворих мало.

Пиття також має бути комфортної температури. Якщо хворий не може тримати чашку, слід напувати його зі спеціального поильника, в якому рідина надходить маленькими порціями і немає ризику облитися (Рис.№4). Можна напувати хворого з чайної ложки або через соломинку.

(Рис.№4)

Пацієнта, навіть якщо він може сам їсти, не можна залишати без нагляду. Хворий повинен сконцентруватися на прийомі їжі, тому краще усунути всі фактори, що відволікають – радіо, телевізор, сторонні шуми, запахи.

Правила складання раціону

Для організму як будівельний матеріал необхідні білки. Вони містять незамінні амінокислоти, що становлять усі тканини, у тому числі м’язові волокна. Білки – це:

• м’ясо – для лежачих хворих рекомендована телятина, індичка, кролятина, курка;
• риба – краще морська;
• горіхи, бобові;
• молоко та молочні продукти;
• яйця.

Не можна годувати хворого копченими сосисками, ковбасами, оскільки вони містять приховані жири, прянощі та багато солі.

Білкової їжі для лежачого хворого має бути досить багато в меню – не менше 1г/кг, а якщо утворилися пролежні, то у 1,5-2 рази більше. У раціоні мають бути жири. Вони потрібні для нервової системи, головного мозку, кісток. Як джерело краще застосовувати жирні сорти морської риби (лосось, тріска, сардини), рослинні олії.

Джерела вітамінів, мінералів – овочі, фрукти, ягоди, зелень. Овочі можна запікати, гасити, відварювати. Якщо немає заборони лікаря, хворому можна свіжі салати з додаванням олії. Як напої – трав’яні чаї, компоти, свіжі соки, чиста вода. Не рекомендуються міцний чай та кава, магазинні соки та нектари, газування. Зразкове меню слід обговорити з лікарем або дієтологом.

Перед і після їжі потрібно проводити гігієнічні процедури – вмивати обличчя та руки, чистити зуби, прополіскувати ротову порожнину. Потрібно стежити за чистотою постільної білизни, видалити крихти, розправити простирадло та ковдру. Пацієнт повинен ще якийсь час перебувати в сидячому положенні, або напівлежачи. Щоб полегшити відходження проковтнутого з їжею повітря.

Режим дня

Чіткий розпорядок дня благотворно впливає на загальний та психоемоційний стан пацієнта, покращує процес травлення, дисциплінує. Складають розпорядок відповідно до стану хворого, рівня його активності, лікувальних процедур.

Рекомендується наступний режим відпочинку та активності лежачого хворого:

• 00 – 7.15: пробудження, ранковий туалет (умивання, чищення зубів, інтимна гігієна), зміна пелюшок або підгузків;
• 00: перший сніданок;
• 20 – 8.30: відпочинок, провітрювання та вологе прибирання приміщення;
• 00 – 10.30: медичні процедури, моніторинг стану;
• 00: другий сніданок – соки, відвари;
• 15: відправлення природних потреб, за необхідності зміна підгузків;
• 30 – 13.00: обід;
• 30: відпочинок, сон;
• 00: задоволення природних потреб, зміна підгузника, моніторинг стану;
• 00: вечеря;
• 15 –18.30: чищення зубів, умивання, гігієнічні процедури;
• 00: вологе прибирання, провітрювання кімнати;
• 30: сон.

Правильне чергування активності та відпочинку, ретельний догляд за шкірою, волоссям, виконання рекомендацій лікаря та раціональне харчування благотворно впливають на стан здоров’я пацієнта, тривалість його життя.

Не менш важливо організувати дозвілля пацієнта. Якщо він відновлюється після травми, інсульту, інфаркту, то порядок потрібно включити заняття з відновлення мови, дрібної моторики, пам’яті. Тренування можна проводити в ігровій формі.

Якщо пацієнт малорухливий, але зберігає інші можливості, він може читати, малювати, дивитися телевізор. Хворий має гуляти. Для прогулянок використовують крісло-коляску, ходунки. Можна дихати свіжим повітрям на балконі.

Активні періоди мають бути цікавими, насиченими. Навіть прикована до ліжка людина не повинна відчувати себе забутою, непотрібною, безпорадною. Правильний порядок дня допоможе скласти лікар.